Чому ми, жінки, іноді сподіваємося, що чоловік здогадається?

2026-11-05
2026-11-05 by Anka

Як керувати компанією в галузі, про яку люди досі говорять пошепки?

Коли я розповідаю, чим займаюся, реакції бувають справді різні. Про керування компанією в галузі, пов’язаній з інтимністю, – і про те, чому з’явився цей блог.

Коли я розповідаю, чим займаюся, реакції бувають справді різні.

Одні усміхаються. Інші роблять те характерне обличчя в стилі: «Ааа-а…». А ще інші вдають, що тема їх узагалі не цікавить.

Кумедно, що саме в останніх за хвилинку виникає найбільше запитань. 😉

Уже багато років я керую компанією в галузі, пов’язаній з інтимністю. Так, у тій галузі, про яку частина людей досі говорить тихіше, ніж про погоду, ціни на квартири чи власну іпотеку.

А це ж звичайна частина нашого життя.

І, мабуть, саме це за ці роки дивувало мене найбільше.

Я не планувала ставати «господинею чуттєвої імперії»

Мушу в дечому зізнатися.

Коли я була молодшою, у мене були зовсім інші плани на життя.

Я мріяла стати лікаркою. Потім юристкою. А був навіть момент, коли бачила себе моделлю.

Тільки тут життя досить швидко перевірило мої плани – мені трохи забракло зросту. 😂

Тож із подіуму нічого не вийшло. Із залу суду теж. Лікарського кабінету я також не відкрила.

Натомість життя привело мене туди, де я зовсім не очікувала опинитися. У бізнес. І то в галузь, про яку люди досі іноді говорять пошепки.

Тож можна сказати, що плану не було, але вийшло досить цікаво.

Я не народилася з бізнес-планом в одній руці та з калькулятором в іншій.

Багато чого я вчилася по дорозі – іноді на успіхах, а іноді на помилках, про які за роки думаєш: «Анко… що ти тоді взагалі мала в голові?»

Але, мабуть, саме завдяки цьому сьогодні я ставлюся до всього з більшою дистанцією та гумором.

Керування власною компанією навчило мене одного: можна прочитати десять книжок про бізнес, але коли з’являється справжня проблема, жодна книжка не вистрибне з-за столу й не розв’яже її за тебе.

Треба діяти. Іноді швидко. Іноді інтуїтивно. А іноді спочатку випити кави й аж тоді ухвалювати рішення. ☕

У моєму випадку однозначно раджу третій варіант.

«Невже люди це справді купують?»

Це запитання мене завжди смішило.

Так. Купують. І це дуже різні люди.

Бо потреба в близькості, цікавість до власного тіла чи бажання урізноманітнити стосунки не прив’язані до певного віку, зовнішності чи типу стосунків.

Проте за ці роки я помітила ще дещо.

Люди без особливого збентеження можуть розповідати про фінансові проблеми, сварки в парі чи різні процедури, але коли розмова доходить до інтимності, голос раптом стає тихішим.

Ніби хтось може випадково почути.

І тоді мені щоразу хочеться сказати: «Спокійно. Ти справді не перша людина на світі, в якої виникає таке запитання».

Найбільше мене навчили люди

Я не сексологиня. Я не лікарка – хоча, як ви вже знаєте, колись такі плани в мене були. 😉

Тож не вдаватиму, що маю відповідь на кожне запитання про жіноче тіло чи стосунки.

Натомість маю дещо інше – багаторічний досвід керування власною компанією та спілкування з людьми, які приходять зі своїми запитаннями, сумнівами, а іноді й справді великим збентеженням.

І з власного досвіду знаю, що дуже часто за запитанням про конкретний товар ховається зовсім інше запитання.

«Чи зі мною все гаразд?»
«Чи в інших теж так?»
«Чи пасує це в моєму віці?»
«Що подумає мій партнер?»

І саме тоді я бачу, наскільки нам досі потрібна нормальна розмова. Без хихикання. Без осуду. Без перетворення інтимності на щось дивне.

Жінки вміють бути надзвичайно суворими до себе

Це я бачу вже багато років.

Ми, жінки, маємо особливий талант знаходити в собі речі, які можна було б виправити.

Завеликі. Замалі. Задорослі. Замолоді. Занадто сміливі. Недостатньо жіночні. Завжди щось.

І я пишу це теж як жінка.

Фарбована блондинка, Овен із вогненним темпераментом і зовсім не ідеал жінки.

Хоча, звісно, час від часу з повною переконаністю повідомляю оточенню, що я ідеальна й єдина на світі. Але спокійно – це треба сприймати з відповідною дозою гумору. 😏

У мене є вади. Я помиляюся. Буваю вперта. Іноді кажу швидше, ніж подумаю.

І, як, мабуть, більшість жінок, я маю дні, коли дивлюся в дзеркало й думаю: «Ну, Анко, цілком непогано». А є й такі, коли дивуюся, хто вночі підмінив мені обличчя.

Звичайне життя.

І саме про таку жіночність я хочу тут писати. Не про ідеальну. Про справжню.

Ця галузь дуже змінилася

Коли я дивлюся, як люди ставилися до інтимних тем раніше й як ставляться сьогодні, різниця величезна.

Ми відкритіші. Більше питаємо. Більше знаємо. Але сорому досі вистачає.

Тому мені дедалі важливіше, щоб моя діяльність не обмежувалася лише продажем товарів.

Я хочу ще й розмовляти. Про жіночність. Про стосунки. Про близькість. Про те, що тіло з віком змінюється, а світ від цього не завалюється.

Про те, що можна мати 20, 30, 40 чи більше років і все ще чогось про себе не знати.

Я теж досі вчуся. І зовсім не збираюся вдавати, що знаю все.

Бо, мабуть, найгірше, що можна зробити, будуючи особистий бренд, – це створити в інтернеті ідеальну версію себе, яка встає о п’ятій ранку, медитує, керує трьома компаніями, тренується, готує здоровий сніданок і ще до восьмої встигла «виконати свої цілі».

А я о восьмій іноді тільки думаю, де залишила каву. ☕

Бізнес навчив мене дистанції

Якщо ти керуєш компанією багато років, рано чи пізно перестаєш переживати кожну річ як кінець світу.

Проблеми були. Є. І будуть.

Іноді клієнт незадоволений. Іноді щось не приїде вчасно. Іноді ухвалиш не те рішення.

А іноді ти переконана, що тебе щойно осінила геніальна ідея, після чого реальність дуже швидко пояснює, що все-таки ні. 🤷‍♀️

І знаєш що? Ти досі живеш. Робиш висновки й ідеш далі.

Це, мабуть, одна з найважливіших речей, яких мене навчило керування власним бізнесом.

Тож чому з’явився цей блог?

Бо за стільки років я дійшла висновку, що хочу говорити трохи більше.

Не лише про товари. Про життя. Про те, що таке бути жінкою. Про бізнес. Про стосунки. Про речі, які мене дивують, дратують або просто смішать.

Іноді ми говоритимемо про серйозні речі. Іноді про інтимність.

А іноді в моєму житті, мабуть, щось трапиться, і я подумаю: «Мушу вам це розповісти».

Не обіцяю ідеального посібника. І слава Богу.

Хочу, щоб тут було по-справжньому, іноді з родзинкою, іноді з гумором і завжди без удавання тієї, ким я не є.

Я Анка. Фарбована блондинка, Овен, нездійснена модель через нестачу сантиметрів і господиня власної чуттєвої імперії.

Я помиляюся, вчуся й досі маю купу запитань.

І маю враження, що саме тому буде про що поговорити. 😉

Цей сайт використовує файли cookie, щоб працювати правильно й зручно. Користуючись сайтом, ти погоджуєшся з їх використанням.